Прохоров Микола Олександрович

ПРОХОРОВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

12.03.1990-29.08.2014

Народився Микола 12.03.1990 р. в с. Любимівка Михайлівського району Запорізької обл. Мати працювала швачкою, батько- орендатор земельних ділянок. Був другою дитиною в родині. Після закінчення школи вступив до Михайлівського ліцею №52. Отримав професії тракторист-машиніст та слюсар ремонтник. Працював у м. Феодосія на сирному заводі.

З майбутньою дружиною познайомився у м. Бердянськ. Одружився 04.05.2012 р. Незабаром у молодого подружжя народилась донечка.

02.04.2014 р. потрапив у першу чергу мобілізації. Служив у 93 окремій механізованій бригаді на посаді солдат-санітар. 

27.08.2014р. Микола вийшов останній раз на зв'язок з дружиною. Сказав, що їх бригада попала в кільце під Іловайськом, але вони тримаються. Він не сказав дружині, що декілька днів у них не було вже їжі і вони їли траву. До останього вірили, що зможуть прорватись. Але…. Родина Миколи лише 07.10.2014р через командирів дізнались про загибель свого Героя.

Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з Іловайського котла т.зв. "Зеленим коридором" на дорозі поміж с. Многопілля - с. Червоносільське - с. Осикове. 3 вересня 2014 р. тіло М.О. Прохорова разом з тілами 96 інших загиблих у т.зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний герой. Був упізнаний за тестами ДНК.

Указом Президента України №9/2016  від 16.01.2016р. «За мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Прохоров Микола Олександрович був нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

У 2021 році в м. Івано-Франківськ на честь Миколи було названо вулицю.