Малецький Володимир Вікторович

Володимир Малецький 15.03.1992 року  народився в одному із сіл Запорізької області, яке зараз перебуває в окупації. Ріс у багатодітній родині – не знаючи батька. У нього є два старші брати й сестра. Маму дуже любив і поважав – приїжджав щотижня, щоб допомогти.

Навчався у Бердянську на винороба, але війна різко змінила звичне життя. Наприкінці 2014 року Володимир вирушив захищати Україну в 8-й окремий батальйон УДА "Аратта", якийсь час воював у складі "Азову", а потім уже офіційно оформився в 54-й окремий розвідувальний батальйон ЗСУ .

Володимир воював у Донецькій та Луганській областях, якийсь час вів цивільне життя, але ні на хвилину не забував про війну, про побратимів та брав участь у міських заходах Маріуполя. Паралельно ж проходив додаткову військову підготовку. А після початку повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року разом із побратимами знову взявся за зброю.

Коли ситуація стала критичною, зуміли пішки вийти з оточеного міста – вони, місцеві, знали всі стежки. Але про це зараз також не можна.

Після виходу з Маріуполя, який став рідним, Володимир воював у Миколаївській та Херсонській областях – уже будучи розвідником морської піхоти.

Під Херсоном загинув розвідник 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Остроградського (https://www.facebook.com/35obrmp) Володимир Малецький (позивний "Маорі").

Він разом із товаришами по службі рятував побратимів, які потрапили в засідку. Він кинулися на допомогу – як і завжди. Під Херсоном наші танкісти потрапили в засідку, по них працювали снайпери та авіація ворога – були поранені. За кілька місяців до цього він відчайдушно боровся за рідний Маріуполь.  Росіяни накрили, за попередньою інформацією, з "Урагану". Володимир отримав дуже тяжкі поранення, зокрема в голову, але пульс ще промацувався. Його змогли довезти до шпиталю, а там уже лікар констатував смерть. 

В 2014  прийшов до "Аратти". Світлий, чистий, чесний.

За словами побратимів по службі, "Маорі" мав рідкісну людську рису: не казав, що щось неможливо. "Він виконував будь-яку роботу – абсолютно будь-яку. "Це неможливо" – не для нього. Хоч о другій годині ночі підйом або о третій – не має значення, він не скаржився, не відмовлявся. Робив усе не на сто, а на тисячу відсотків. З початку війни з дитини він перетворився на справжнього чоловіка. Був неймовірно сміливим та світлим".

Загинув Володимир 05.09.2022 року на Херсонському напрямку. Воїна поховали у м. Одеса.